Економічна криза поглиблюється

За підсумками 2008 року обсяги промислового виробництва в Україні скоротилися на 3,1%. Внутрішній валовий продукт (ВВП) України за той же рік дав втричі менший приріст, ніж було заплановано. За січень-лютий 2009 р. промисловість України виробила продукції на 32,8% менше, ніж за такий же період 2008 р.

Особливо великий спад виробництва спостерігається в машинобудуванні. Достатньо сказати, що тракторів за перші два місяці цього року вироблено лише 22 штуки! Це вдвічі менше, ніж у січні-лютому 2008 р.

Руйнуються металургійне, хімічне виробництво, згортається будівництво, село залишається сам-на-сам перед проблемою посівної.

Зубожіння населення

В жовтні 2008 р. Світовий банк зробив висновок, що в Україні 70% населення живе нижче від межі бідності, маючи доходи менше ніж два долари на день. Сьогодні, після такого дикого зростання цін і падіння курсу національної валюти, цей показник складе не менше 80% населення.

Ще в бюджеті 2008 р. було закладено різко занижений рівень прожиткового мінімуму, який абсолютно не відповідав реальній вартості життя. З 01.10.2008 він складав 626 грн. у середньому на людину на місяць (для працездатного − 669 грн., для пенсіонера − 498 грн.). Кожному зрозуміло, що на ці гроші прогодувати себе, одягнути, облаштувати, заплатити за ліки, транспорт, побутові та комунальні послуги − неможливо. Реальна вартість життя − в два рази вища.

Навіщо, обдурюючи всіх, ці штучно занижені цифри закладають до бюджету? Щоб потім на їх основі встановити мінімальну зарплату та пенсію і верещати, що вони відповідають прожитковому мінімуму.

Все це брехня!

Але, приймаючи бюджет 2009 року, уряд Тимошенко і депутати, які за нього проголосували, пішли на ще більший злочин. Вони не змінили рівні прожиткового мінімуму відповідно до зростання цін!

Встановлена з 01.01.2009 мінімальна зарплата в 605 грн. і пенсія в 544 грн. − це знущання, це норми геноциду. Вони складають лише близько 1/3 від вартості життя трудящого, вартості життя пенсіонера. Економічно обґрунтованими мають бути рівні мінімальної зарплати − 1520 грн. і пенсії − 1148 грн.

Зростання цін

За планами уряду Тимошенко ціни в 2008 р. повинні були зрости на 9,5%, а фактично вони збільшилися на 22,3%. Та це ж у середньому! А якщо підрахувати зростання цін лише на ліки, комунальні послуги та основні продукти харчування, то зростання цін було не менш ніж у 2,5-3 рази. Ціни продовжують зростати і в 2009 році. Зростання цін в Україні в сім разів вище, ніж у Європі.

Голос духа чути скрізь:

По курних хатах мужицьких,

По верстатах ремісницьких,

По місцях недолі й сліз.

І де тільки він роздасться,

Щезнуть сльози, сум, нещастя,

Сила родиться й завзяття

Не ридать, а добувати,

Хоч синам, як не собі,

Кращу долю в боротьбі.

(Іван Франко.

"Вічний революціонер")

Валютні афери

Захищаючи інтереси фінансових спекулянтів, місцевих та заокеанських олігархів, з жовтня 2008 по березень 2009 р. курс гривні опустили на 60% − з 5,05 до 8,2 грн. за 1 долар США (при тому, що в грудні 2008 р. він коливався й до 10 грн.). Це стало одним із головних чинників розорення сотень тисяч вітчизняних виробників товарів і послуг та пересічних громадян, які взяли кредити в банках.

Страждають мільйони, а наживається купка аферистів. Не віддаючи людям їхні депозити, гроші з поточних рахунків зарплат і пенсій (!), руйнуючи платіжну систему, банки України збільшили свої доходи в січні 2009 р. на 76% і в лютому − на 70%.

Зростання безробіття

На березень 2009 р. в Україні вже фактично 3 млн. людей втратило роботу. Цей процес зростає. В травні очікується не менш ніж 5 млн. безробітних. І це з 12 млн. зайнятого населення!

У кождого в руках тяжкий

залізний молот,

І голос сильний нам згори,

як грім, гримить:

"Лупайте сю скалу!

Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас!

Зносіть і труд, і спрагу, й голод,

Бо вам призначено скалу сесю розбить".

(Іван Франко. "Каменярі")

Звірячі вимоги МВФ

Саме Міжнародний валютний фонд (МВФ) з 1992 року керує всіма перетвореннями в Україні, бо він надає кредити під умови таких реформ. За цих умов здійснена грабіжницька приватизація, зруйновані колгоспи і радгоспи, викинута на продаж земля, встановлені жебрацькі рівні мінімальної зарплати та пенсії, злочинно зменшено фінансування з бюджету освіти та охорони здоров'я, трудові заощадження населення перекачані в комерційні банки, та багато чого іншого.

Але це ще не все. МВФ і тепер пообіцяв надати чергові кредити під нові умови − заморожування рівнів мінімальної зарплати і пенсій до 2011 року, збільшення пенсійного віку чоловікам до 65, жінкам до 60 років, збільшення цін на вітчизняний газ до рівня імпортованого та забезпечення повної сплати за споживання газу (іншими словами, це збільшення тарифів на природний газ для населення і виробництва).

А де кредити МВФ? Де ті мільярди доларів? Розкрадені владою та опікуваними нею шахраями. На сьогодні зовнішній сукупний борг України становить 103 млрд. доларів США. Це в розрахунку на душу населення складає 2200 доларів. Лише за 2008 рік він збільшився на 400 доларів. Як зможе кожен із нас віддати ці 2,2 тис. доларів? І заради чого? Всіх нас обікрали, а ми ще й винні...

Геть американську диктатуру!

Геть олігархічну хунту!

Владу і власність − народу!

Не мовчи! Протестуй разом з нами!

Так далі жити не можна! Резолюція мітингу протесту, проведеного 21 лютого 2009 року в містах Донецьку, Одесі та Севастополі

Всі 17 років реформ влада України закликала наш народ потерпіти "тимчасові" труднощі, обіцяючи прорив до досягнення благополуччя. І більшість народу вірила і сподівалася, що українська влада дотримається своїх обіцянок і забезпечить краще життя. Сьогодні потрібно чесно визнати, що наш народ дозволив себе обдурити! У владу полізли політичні шулери, вчорашні бандити, крадії і крадійки. Життя переконливо довело, що їхньою метою було особисте збагачення і продаж України їхнім заокеанським господарям.